Одержимість ігроманією

Останнім часом вітчизняну та зарубіжну пресу заповнили публікації про те, що комп'ютерні ігри зводять підлітків з розуму. Їм, мовляв, набридає стріляти у віртуальності, і вони хапаються за справжню зброю та починають стріляти у живих людей.

У психіатрії вже давно існує спеціальний термін для психічних порушень, пов'язаних із пристрастю до ігор – ігроманію. Цією проблемою лікарі почали займатися ще наприкінці XIX століття, на яке припав пік популярності карткових ігор. Але наукову базу підвели лише у другій половині ХХ століття. Щоправда, треба сказати, в порівнянні з іншими психічними хворобами ігроманія ще дуже мало вивчена.

Ігроманія – це хвороба, пов'язана з пристрастю до азартних ігор, у тому числі до ігор у казино та в ігрові автомати, карти та комп'ютерні ігри. Ігроманія може виявитися як хвороба в чистому вигляді і – що трапляється набагато частіше – як один із симптомів іншої психічної хвороби: депресії, маніакальних станів, навіть шизофренії. Основне правління ігроманії - нав'язлива потреба постійно грати. Симптоми хвороби: людину не відірвати від гри, вона стає дуже замкненою, у неї звужується коло спілкування та інтересів, починаються психічні розлади. Причому, якщо спочатку гравець відчуває підйом сил і в нього виникає оманливе відчуття, що йому під силу обіграти будь-якого противника, то потім цей стан переходить у занепад сил і нерідко депресію.

Що стосується безпосередньо комп'ютерних гравців, то в більшості випадків хвороба виникає у тих, хто схильний до психічних захворювань і у людей з аномалією розвиненої особистості, тобто коли людина має вроджені якості, не характерні для більшості людей. Наприклад, він надміру сором'язливий або зайво запальний.

Середній вік ігроманів - 12-16 років

Найчастіше хворіють на ігроманію ті, хто віддає перевагу грі у «стрілялки» та «бродилки», тобто ігри, що не вимагають особливої ​​інтелектуальної напруги. Серед людей, які обирають жанр «стратегії» чи «квесту», хворих зазвичай немає. Проте, трапляється, небезпека чатує на тих, хто захоплюється чатами. Взагалі, на думку психологів, чати корисні, оскільки людина може розкріпачитися, поговорити на будь-які теми. Однак для людини з хворою на психіку вони бувають шкідливі. Ігроман у більшості випадків вигадує про себе легенду, а потім настільки зживається з нею, що нерідко сам починає вірити в те, що він – інша людина. Через війну розвивається роздвоєння особистості.

Але знову ж таки повторимо: чат не є власне причиною захворювання – він лише може спровокувати подальший розвиток вже існуючої психічної хвороби.

Хоча сама по собі комп'ютерна гра, стверджують психологи, приносить користь. За допомогою гри, якщо брати це поняття загалом, людина навчається всім життєвим навичкам. До того ж, гра допомагає зняти емоційну напругу, агресію. Більше того, навіть для психічних хворих давно вже розроблені спеціальні ігри: всілякі психологічні тести, тренінги у формі гри, що допомагають перемогти різні захворювання.

Між іншим, і сама ігроманія піддається лікуванню. Однак, як і багатьох інших психічних хвороб, позбутися її дуже важко – на це можуть піти й роки, причому можливі рецидиви захворювання. Лікування переважно медикаментозне. Існують спеціальні психотропні препарати: нейролептики, антидепресанти – для кожної людини схема їхнього прийому суто індивідуальна. До того ж, стосовно пацієнтів застосовується психотерапія, аутотренінг, ребефінг, проводять велику роботу психологи.

Зрозуміло, лікувати ігроманію набагато складніше, ніж її попередити. Тому, якщо ви виявили, що підліток виявляє підвищений інтерес до комп'ютерних ігор і якщо на цьому грунті у нього виникають психічні розлади, неодмінно проконсультуйтеся з психологом. Можливо, він порекомендує поставити гравця на облік психіатра.

Самим же «геймерам» потрібно, по-перше, обов'язково дозувати роботу з комп'ютерами, по-друге, більше грати в інтелектуальні ігри, а головне – виявивши всю силу волі, не замикатися на одному комп'ютері і якнайбільше спілкуватися не з віртуальними, а із реальними людьми. Пам'ятайте: якщо у людини крім комп'ютера є інші захоплення та інтереси, якщо вона працює чи навчається, займається спортом, має постійне коло живого спілкування, то можливість захворіти на ігроманію мізерно мала.

Останніми днями свого життя 12-річний Сергій (ім'я хлопчика з етичних міркувань змінено) після початку шкільних канікул буквально переселився комп'ютерний клуб. З кінця травня він «пішов» у віртуальний світ на 10-12 годин на добу. Додому Сергій повертався хіба що перекусити та виспатися, а вранці знову поспішав повернутись за комп'ютер. Батьки не забороняли йому грати, вважаючи, що хлопчик після закінчення навчального року має право на відпочинок.

«У нас буває дуже багато дітей середнього шкільного віку, – розповів один із співробітників комп'ютерного клубу, який побажав залишитися невідомим. Великою популярністю користуються так звані «стрілялки». Тобто ігри, в яких треба знищувати монстрів, що трапляються на заваді. Діти часто платять за кілька годин уперед або залишаються грати на всю ніч. Цей хлопчик відвідував клуб часто, але не більше, ніж інші хлопці… 31 травня він почував себе відносно добре і довго, майже 12 годин, грав. Раптом його почало трясти, хлопчина, звалився на підлогу і смикався в конвульсіях, з рота пішла піна. Ми відразу викликали «швидку». Лікарі приїхали досить швидко та відвезли хлопчика до лікарні.

З діагнозом «епілептичний напад» Сергій був доставлений до міської дитячої лікарні За словами лікарів, він втратив орієнтацію у просторі, перестав впізнавати батьків, поводився неадекватно. 5 червня дитину перевели на штучну вентиляцію легень, а вже через 3 дні вона померла. Розтин показав, що смерть настала внаслідок великого інсульту.

Медичний персонал був шокований ступенем ураження мозку дитини. Внаслідок тривалого емоційного стресу у хлопчика порушилося кровопостачання головного мозку. Йому стало погано, запаморочилося в голові. Але потяг до комп'ютерних ігор був настільки сильний, що він продовжував грати. Підліток умирав, але не міг відірватися від гри. Емоційна напруга зростала, і відбулася закупорка судин. Грубо кажучи, мозок був позбавлений кровопостачання. Просто разюче, але хлопчик і в цей момент продовжував грати. Розтин показав, що велика частина його головного мозку загинула від нестачі кисню. Дитина відірвалася від комп'ютера, лише коли його скрутив сильний напад.

Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр висшої категорії
Україна, м. Дніпро