Повернення до життя

«Людство могло б досягти неймовірних успіхів, якби воно було тверезішим». Гете

Спиртні напої відомі людству з давніх-давен. Деякі вчені припускають, що люди почали випивати приблизно вісім тисяч років до нашої ери, коли з'явився керамічний посуд, в якому можна було виготовляти алкогольні напої. Про те, що алкоголь відомий давно, а пияцтво має тисячолітню історію, свідчать багато історичних джерел та пам'яток давнини. Археологи знаходять старовинні амфори, де зберігали вина, всілякі чаші, кубки… А література древніх греків? На рясніє картинами багатолюдних бенкетів, без яких не обходився навіть незначний захід, не кажучи вже про всенародні свята. Свята на честь Бахуса супроводжувалися пияками, вакханаліями, галасливими, іноді доведеними до непристойності, веселощами.

"У цьому щось є", - відкинувши непотрібне святенництво, скажімо і ми. І справді: якби алкоголь не мав привабливих сторін, навряд чи його вживання мало б такий успіх. Впровадженню алкоголю у побут багатьох народів сприяли його наркотичні властивості.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначила: "Алкоголь - наркотик, що підриває здоров'я з усіма негативними наслідками". Він викликає ейфорію (стан піднесеного настрою, що не відповідає об'єктивним умовам), у людини створюється ілюзорне відчуття приємності, збудження. Випив, і забуваються всі життєві неприємності, людина відволікається від усього, їй стає добре, алкоголь ніби допомагає знайти вихід із багатьох важких ситуацій, сприяє встановленню нормальних відносин з іншими людьми, спрощує ритуали різноманітних знайомств, знімає напругу нудьгу, апатію, почуття тривоги , байдужості, провини, відповідальності ... Отже, алкоголь може використовуватися, як засіб тимчасово допомагає зняти нервову напругу, втому, що лякає почуття моральної незадоволеності. Але це лише так здається. Скінчилося дія алкоголю, а напруга залишилася. Більше того, воно побільшало. Проходить збудження, починає боліти голова, настає пригнічення, загальна розбитість, стан апатії.

Кажуть, що алкоголь вживають для веселощів, при зустрічах, на святах. Так, вживають. Але ніяких веселощів не відбувається, якщо врахувати, що веселощі – це відпочинок нервової системи, її підготовка до нової роботи. Веселощі під дією алкоголю – це веселощі під наркозом. Наркоз минає – залишається спустошеність. А думка про те, що вживання алкоголю при зустрічі продиктована традицією, не має жодних підстав. Таких традицій був у нашого роду. Термін "алкоголізм" був узвичаєний в XIX столітті шведським лікарем М. Гуссом.

Алкоголізм – це хвороба, від неї вмирають. Алкоголізм прогресуюча хвороба. Спочатку це епізодичні прояви, помірні вживання спиртних напоїв, які сприяють зміцненню "алкогольних традицій" і є каталізатором, який підштовхує до пияцтва і, як наслідок його - алкоголізму.

Однією з ознак перетворення вживання алкоголю в міру на алкоголізм і те, що прийом навіть великої одурманюючої дози мало захисної реакції – блювоти: організм звикає, перестає пручатися.

Другою дуже суттєвою ознакою переходу пияцтва в алкоголізм є неконтрольовані обсяги випитого спиртного. Прийнята доза не п'яняє, а лише викликає непереборну і неконтрольовану тягу пити ще й ще – до запаморочення.

Третя суттєва ознака при алкоголізмі – наслідок двох попередніх – зміна поведінкових особливостей у стані сп'яніння.

З'являються злісність, агресивність, схильність до антисоціальних вчинків, провали пам'яті (на період сп'яніння), ослаблення больової чутливості. Хворий згадує старі образи та власні заслуги, хамить на людях та вдома, стає нетерпимим, слабовільним. Після протверезіння дуже невиразно пам'ятає, про те, що сталося, настрій знижений, потяг до спиртних напоїв переслідує завжди і скрізь, носить нав'язливий характер, перетворюється на основний життєвий інтерес. Людина не в змозі впоратися із цим захворюванням. Змінюється докорінно і характер особистості. Хворий стає грубим, словесно розкутим, набридливим, дратівливим, брехливим, байдужим до потреб та страждань інших людей (особливо до своїх близьких), егоїстичним…

Починається деградація особи. Все підкоряється одному – випити. Роботу з пацієнтом треба розпочинати з ретельного ознайомлення з характером та особливістю даного конкретного прояву алкогольного отруєння організму та з характерними особливостями самого пацієнта. Довіра до лікаря, віра в нього - це одна з необхідних умов будь-якої психотерапії, один з основних механізмів лікування хворої людини. Тільки за таких умов відбувається мобілізація прихованих можливостей психіки людини, її нервової системи, підвищується сприйнятливість до гіпнозу, навіювання, з'являються можливість здійснювати тонку "хірургічну операцію" у свідомості та на неусвідомлених рівнях діяльності мозку.

У центрі використовується методика подолання психічної залежності (метод кодування – методика емоційно-стресової терапії), методи фармакологічної стабілізації (введення протиалкогольних препаратів), психотерапія (гіпноз, аутогенне тренування, раціональна психокорекція, ребефінг. і т. д.), голкорефлексне лікування. Методики дуже ефективні. Вони буквально дозволяють робити диво: повернути до справжнього, повнокровного життя людини, якій уже, здавалося б, ніхто допомогти не може.

Отже, перед Вами сходи. По них треба піднятися. Тільки подолавши ці сходи, можна повернутися до нового, людського життя. Аби тільки не спіткнуться! Чи не оступитися! Скільки сили волі потрібно людині, щоб піднятися цими сходами? У Тибеті є камінь, на якому давні мудреці вискребли напис: "Чи навчилися ви радіти перешкодам?"

У цьому питанні – глибоке значення. Якщо ви не вмієте радіти перешкодам, то навчитеся, хоча б сміливо долати їх – вам відкриються нові горизонти.

За потреби потрібна консультація психотерапевта, психіатра. Проведення лікування від алкоголізму (кодування алкоголізму, підшивка, гіпнотерапія, голкотерапія тощо) в Дніпрі.

Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр вищої категорії
Україна, м. Дніпро